Додаток1
ГОРОДОЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I –III СТУПЕНІВ
Літературно-мистецький
проект
“Сміймося на здоров’я”
Автори
проекту:
учні 7-8 класів
Городоцькоїзагальноосвітньої
школи ,
члени гуртка”Поетика”
Тип проекту:
творчий
Жанр проекту:
збірка дитячих гуморесок
Терміни роботи: квітень-червень 2011р.
Учитель: Кузьменко Н.В.
Анотація проекту
Першим
штрихом до створення проекту став гурток “Поетика”.
Учасники
гуртка неодноразово брали участь літературних конкурсах:”Вірю в майбутнє твоє,
Україно! ”,”Об’єднаймося, брати мої
”.
У своїх віршах діти виражали поетичне
бачення природи , світу.Дитячі поезії виходили друком. Вивчаючи на уроках
гумористичні твори, дітям було запропоновано скласти свої гуморески, усмішки,
байки. Бажання розвинути в них почуття гумору й стало причиною народження
проекту.
Зміст проекту включає дитячі гумористичні
твори, в яких діти намагаються позбутися недоліків характеру,критично оцінити
свою поведінку.
Завдання проекту-розвинути образне
бачення,почуття гумору,спостережливість дітей.Адже помічати у звичайних
життєвих епізодах щось цікаве, особливе, поетизувати його, перетворювати у
художній образ можуть тільки творчі люди.
Отже,сміймося на здоров’я , але завжди
пам’ятаймо Остапа Вишню, який наголошував , що без любові до людини
доброзичливого, “дружнього, такого хорошого сміху не буває”.
Етапи роботи над проектом
№
|
Зміст роботи
|
Відповідальний
|
1
|
Підготовчий етап. Визначення й
обговорення теми й мети проекту.
Тема:проект”Сміймося на здоров’я”
Мета:розвивати
у дітей образне бачення, почуття гумору і вміння передати його в
словесно-віршованій формі
|
|
2
|
Планування:
·
обговорення змісту і форм роботи;
·
добірка тематики гумористичних творів;
·
вибір засобів представлення результатів(виступи перед
аудиторією, випуск збірки)
|
|
3
|
Робота над зібраними матеріалами:
·
обговорення гумористичних творів;
·
робота з літературознавчою літературою;
·
організаційно-консультаційні заняття.
|
|
4
|
Аналіз:
·
узагальнення зібраного матеріалу;
·
конкурс на краще оформлення збірки;
·
добірка власних малюнків.
|
|
5
|
Репетиційно-консультативне
заняття:
·
захист проектів;
·
затвердження остаточного порядку заходу.
|
|
6
|
Презентація проекту:
·
публічний захист проекту;
·
підбиття підсумків, аналіз виконаної роботи;
·
узагальнення матеріалів, оформлення звітів про виконану
роботу.
|
Ледачі люди-горе
всюди
Дід Степан та баба Віра
Поженили свого сина
На такій ось собі дівці,
Що і гарна, й величава,
Але труд не вспадкувала .
Але ж хлопець той Василь
Теж таких зазнав
зусиль.
З дуже раннього дитинства
Приучили його слову:
-Подай, мамо, подай, тату,
А я ось ляжу спати.
Встав раненько наш Василь,
Крикнув жінці:
-Гей, труднице,
Принеси води напиться!
Жінка глянула на нього:
-Та іди ти сам по воду!
Заодно й мені візьмеш!
-Гей, так діло не піде!!!
Ти за жінку мені йшла
Чи за якуюсь ледачугу?
Жінка каже:
Твої принципи мені геть не по душі!
Сам лежить вже день у ліжку,
А я маю іти пішки
По якусь тобі, бач, воду.
Дня з тобою не прожили,
А сміється все село,
Що такі дві ледацюги
Будуть жити заодно!
Глущенко Тетяна
Я так люблю веселий сміх,
Здоровий сміх, що гріє всіх!
П. Глазовий
Сміливець
Миров Дмитро вважав себе
Сміливим і
завзятим
І от він цілу армію зібрав:
- Я всіх боротися навчу!
Де синяки беруться, покажу!
Кричав отак сміливо наш Дмитро.
Тим часом хлопчик Петро
Гуляв ріденьким лісом.
- Ти хто?- пита Дмитро
-Я- маленький Петро.
-Тоді прошу тебе вийти на бійку,
Збирай скоріше армію свою!
Петро зрадів такому ділу,
Зібрав він армію цілу
І о шістнадцятій ідуть
На поле бійки.
Одразу наш Дмитро
З мечем вперед летить,
Аж вмить, як вкопаний, стоїть
Армія хвилюється й повча
Своїми фразами усе його навча.
Миров верта свого коня
До дому свого
рідного.
-А що? Якіїсь зміни у бою?
Я не розумію поведінку твою?
А Дмитро наляканий кричить:
- Там якесь страховисько сидить!
Пішов Петро до місця бою
І побачив там ящірку зелену.
Отак Дмитро усе своє завзяття провалив
І нас своїми помилками навчив.
Рєзникова Єлизавета
Три вівці і
баран
Був чудовий день,
І три вівці бродило,
Побачили старий пень
І всі на нього сіли.
У них були голодні шлунки
І
почали вони шукати порятунку.
Тут
по дорозі йде баран
І
тягне грибів повнісінький казан.
-О
милий Баранець!
Дай
нам грибочків – і будеш молодець!
-Ні,
дай мені!
-Мені
, будь ласка, дай!
-Ой,
як ви розігнались!
-Це
щоб мені не дісталось
Побилися,
побилися,
І
тут-то розгубилися.
Пішов
баран,
А
з ним грибів казан.
Фесай Марія
Додаток 2
Городоцька загальноосвітня школа І –
ІІІ ступенів
Культурознавчий проект
Автори
проекту:
учні 8-А класу
Кузьменко О.
Богданенко А.
Будніченко М.
Лодзинський О.
Нечасна К.
Тип проекту: культурознавчий
Жанр проекту: альбом
Керівник: Кузьменко Н. В.
2011
Анотація проекту
Однією з
форм вивчення життя і творчості письменника є екскурсія в музей. Вивчений
матеріал доповнюється конкретними знаннями. Вони вносять образність в розуміння
життєвого і творчого шляху письменника.
Перед
вивченням творчості Т.Г.Шевченка у 8 класі виникла ідея відвідати Національний
музей Т.Г.Шевченка в м. Києві. Усі учні класу підтримали пропозицію.
Мета
екскурсії: поглибити знання про
життя та творчу діяльність великого
Кобзаря; виховувати почуття любові, пошани до творчості Т.Г. Шевченка.
Наші враження від екскурсії
Найбільше мене вразило читання
“Заповіту” Т.Г.Шевченка разом із екскурсоводом в
останній, траурній, залі.
Кузьменко О.
|
Побачила метричну книгу із записом про народження Шевченка. Це запам’яталося найбільше
Нечасна К.
|
Я відкрив для себе Шевченка - художника .Дізнався
багато нового.Раджу відвідати музей. Лодзинський О.
|
Вразили офорти Шевченка із серії “Живописна Україна” Яка це клопітка праця!
Будніченко М.
|
Дуже радий, що відвідав музей Т.Г.
Шевченка.Запам’яталася вдало підібрана
музика.
Бахмут
Д.
|
Додаток 3
ГОРОДОЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-IIІ СТ.
«І буде
син, і буде мати»
(захід, присвячений Шевченківським
дням )
Підготувала і провела
вчитель
української мови і літератури
Городоцької ЗОШ І – ІІІ ступенів
Кузьменко
Ніла Володимирівна
2011
Учитель. Шановні друзі, сьогодні ми зібралися в цій
святковій залі, щоб вшанувати пам’ять видатного сина українського народу
Т.Г.Шевченка- геніального поета, художника, полум’яного борця за свободу і
щастя народу. Вашій увазі пропонується літературно-музична композиція»І буде
син, і буде мати…»,присвячена 195річниці з дня народження поета.
(Вірш
«Минають дні, минають ночі…» читає Болдін Д.)
Ведучий 1.Благословен той день і
час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами,
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Ведучий 2. Благословенна ти в віках,
Як сонце наше благовісне,
Як віщий білокрилий птах,
Печаль і радість наша, пісне,
Що мужність будить у віках,
Коли над краєм хмара висне.
Ведучий 1.Тарас Шевченко…
Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття і найпотаємніші
сни. Нас просто не існує без нього: Україна – це Шевченко, Шевченко – це
Україна. Його немає з ким порівняти в письменстві інших народів. Не тому ,що
він найкращий. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни.
Ведучий 2.Образ України
постає зі сторінок «Кобзаря» в різних
іпостасях, але передусім в образі жінки. Нещасливий в особистому житті,
Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці ,в матері. Образ жінки-коханої, жінки-матері
часто уявляється поетом в образі зорі.
(Пісню
«Зоре моя вечірняя» виконує Карпенко О.)
Ведучий 1. У нашім раї на землі
Нічого кращого
немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Ці слова
промовляв Т. Шевченко з особливою святістю,великим трепетом душі, бо жінка-мати
дає життя, плекає і підтримує його своєю турботою. Жінка ,мати , дружина,
годувальниця! Вона- берегиня сімейного, хранителька нації її духовності. Саме
тому у Т. Шевченка маємо таке поклоніння жінці-матері.
(Вірш «У
нашім раї на землі» читає Іванчик О.)
Ведучий 2. Для Тараса
Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а згустком
крові, що запеклась у його серці. Доля жінки- це доля його рідної матері, котру
передчасно» я у могилу нужда І праця положила»,це його рідні сестри Катря,
Ярина, Марія «оті голубки молодії»,у
яких «у наймах коси побіліли»,це, зрештою, його перша трепетна любов Оксана
Коваленко.
(Сценка1.
Інсценізація уривка з повісті «Тарасові шляхи»).
Ведучий1. Історія
знеславлення Оксани, скупі братові слова про долю занапащеної дівчини лягли
згодом в основу поем «Наймичка», «Катерина». І ми побачимо, як пізніше цей тип
фатально буде подобатися Шевченкові в жінках, змушуючи шукати в них ту,
справжню – подругу, дружину, порадницю, якою в дитинстві була Оксана.
(Вірш «Ми
вкупочці колись росли» читає Пилипенко О.)
Ведучий 2. Тож розгляньмо
пильніше жіночі образи кобзаря, зокрема образ коханої жінки. Адже самобутність
інтимної лірики Шевченка – в оспівуванні дівочої цнотливості, високої моралі.
Поет освячує подружню вірність, осуджує зраду, розбещеність Шевченко розумів
кохання як джерело радості і піднесення.
(Інсценізація
уривка з поеми »Гайдамаки»)
Ведучий1. «Такого полум’яного
материнства,- писав М.Рильський,-такого апофеозу жіночого кохання і жіночої
муки не знайти, мабуть, у жодного з поетів світу. Нещасливий в особистому
житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері».
Шевченків материн ідеал не був статичним, а зазнавав постійного розвитку. Якщо
Катерина тільки терпить, плаче, і, в тяжкому горі, покинувши дитину, губить
себе, то Ганна вже здатна забути про особисту образу і жити задля дитини.
Материнська любов Ганни така могутня, що ця жінка протягом десятків років
терпить найбільшу муку для матері – бути поряд із сином і не сміти зізнатись
йому в цьому.
(Інсценізація
уривка з поеми «Наймичка»)
Ведучий2. Тарас Шевченко
довів, серед людських законів є один невмирущий своїй благородності – вміння
жертвувати собою. Найвища самопожертва – в материнстві, бо мати дарує дитині не
тільки безмежну любов, а й віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної
теплоти.
Тому Шевченко, який сам пережив драму
самотності, відчай сироти, як ніхто інший крізь усе життя проніс трепетне
почуття любові та ніжності до жінки, матері, і заговорив про неї.
Ведуча1. Синівська
любов, наповнена гірким невтішним горем, виривається з глибини серця Тараса
Шевченка. Думаю, що жіночі образи Кобзаря відомі не тільки українцям, а всім
людям світу. Поет своїм ставленням до жінки-матері виховує у читача безмежну
любов до невтомної трудівниці, нещасної вдови, сироти,
матері-берегині;прищеплює трепетливе ставлення до жінки, земної матері, яка з
дитиною завжди була уособленням краси, ніжності та благородства.
Ведучий2. Як бачимо, доля
жінки-матері - це вічна тема. Наша порада – прислухаймося голосу нашого
українського поета-пророка, бо на всі питання Тарас Шевченко дає відповідь
Ведуча1. Ми закликаємо
всіх, читаймо уважно «Кобзар» - і завжди матимемо в душі надійний «компас»,
який не дасть нам розминутися з істиною, з праведним Богом і нашою заступницею
– Богоматір’ю. Так, Мати Божа завжди оберігає людей землі – це образ усіх
матерів світу.(Уривок з поеми «Марія».)
Ведучий 2. Великий кобзар
залишив нам свої заповіти, які мають різні відтінки: прохання-сподівання,
прохання-побажання, прохання-сподівання, прохання-мрія.
Виконуймо заповіти пророка України – і, як
сказав Володимир Сосюра, «вічні ми будемо з нею».
«Минають
дні, минають ночі…»
«У нашім раї на
Болдін
Дмитро
землі…» Іванчик О.
Інсценізація уривка з повісті О. Іваненко
«Тарасові шляхи»
(Іванчик О.
та Камінський Д.)
А наймичка
невсипуща, щовечір небога
Свою долю
проклинає, тяжко, важко плаче…
(Мазур А. Сидоренко О.)
|
Інсценізація
уривка з поеми Т.Г. Шевченка
«Наймичка»
(Старченко Наталія)
|
Вірш Ліни Костенко «Кобзарю…»
Читають Мельник Євгеній та
Хотінська Альона
|
Інсценізація уривка з поеми Т.Г.Шевченка «Наймичка»
|
Інсценізація уривка з поеми Т.Г.Шевченка «Наймичка»
|
Додаток
ТВОРЧІ
РОБОТИ УЧНІВ
Автор:
Фесай Марія
Олексіївна
23.07.1996
Всеукраїнський конкурс
учнівської творчості
«Об’єднаймося ж, брати мої!»
Гурток «Поетика»
2011 –
2012 н.р.
Про Україну
Наповнені
водою синьоокі ріки,
Ліси
мовчать, колосяться жнива,
Пташки
співають пісню невелику,
І
розцвіта земля, як дощик полива.
Народ
веселий, щедрий і багатий,
На всю
країну пісню розлива.
І
колискову тут співає мати,
Тут хочеться найкращого - Життя!
Відкриті
душі для любові й дружби,
Небес
блакить і сонця теплота.
Згадайте
козаків! Народ тут дужий!
Чого ж
не вистачає для буття?
Веселка
обплітає небо.
Хай
обплітає рідний, милий край!
З’єднатися
у цілий світ нам треба,
Панує
світло і любов нехай!
Я чую голос кобзаря
Я чую
голос кобзаря.
Він
кличе волю через гори й ріки.
Від його
голосу колишеться земля.
Його
пісні малі – для нас великі!
Я чую
голос кобзаря…
І грає
тихо жива кобза,
І небом
стеляться його слова…
Де
грає? Хто зна…
Я чую
голос крізь віки,
Через
літа і землі довгі:
«Люби
країну, лише люби,
І будеш
світло жити й добре!»
* * *
В пилу Троянської війни
Купається
зелене сонце.
Розділений
весь світ на острови
І темно
на моїй сторонці.
У «гнів
Ахілла» потонула Україна.
Нема
життя, немає світлих душ.
І тільки
вітер десь гуде на полонині…
Все
стало іншим. Мовчання не поруш!
Чорна
вода, зелені ріки.
Кує
Гефест не златий щит.
І темні
на щиті тім зірки.
Хіба
триватиме це цілий вік?
Та ще
нема облоги в Україні.
Не
насилає хвилі Посейдон.
А зараз
об’єднаймося, і нині
Живімо з
радістю, з добром!
І
прогонімо чорну тьму,
Що
охопила нашу землю рідну.
І, взявшись за руки разом,
Ми оспіваєм
нашу волю гідну.
Живем,
живем, живім разом!
Живімо
разом в теплоті життя,
Прикрасимо
Вкраїну жовтим листопадом.
І буде
синьої блакиті майбуття!
Що буде завтра?
Не
повернеш минулих літ:
Тих
місячних ночей і світлих ранків!
Зійшов
над світом синій цвіт,
І жовтії
були світанки.
Смарагдово
стелилася трава,
Лоскочучи
дитячі босі ноги,
А роси
зливалися в слова
І
випадали на сухі покоси.
Злітали
в хмару бабині літа,
Стелили
запах меду і пшениці,
І
насувалася біда…
Прийшла
на вечорниці громовиця.
Як нагулялася під вечір десь вона,
Розвіялись
клубки кудлатих хмар.
І стала
світла наша сторона,
У
місяця купивши чар.
Тепер усе не так і всюди…
Усе, що
не зберіг -
Збирай! І добре буде.
Запам’ятай: ми -
люди!
Моє коріння тут, на цій землі
Моє
коріння тут, на цій землі!
Живуть
бо тут мої батьки.
І
виросла я тут, як синя квітка,
бо
народилась літньої пори.
Моє
коріння тут, на Україні,
На цій пахучій травами землі.
Пташки
співають пісню дзвінко,
Літає
журавель у далині.
І сонце
наді мною зійде,
І заспівають
сірі солов’ї…!
Моє
коріння тут, на Україні!
Хай
квітнуть тут роки мої!
Мрія
Гей,
куди ти? Не втікай, постій…
Я тебе
не відпущу ніколи!
Відпустила
я багато мрій,
А тобі
не дам я волі.
Полетиш
у степ зелений,
Не
знайду тоді тебе.
Повернись
краще до мене.
Не лети
ж ти до небес!
Мрія…
Квітка навіть мріє,
Мріє
вітер, і небесна вись
Я тебе
не відпущу, надіє,
Разом з
долею вернись!
Дорога кожна мить
Під
небом зорі спочивають.
Ніч
стелить синє полотно.
Хоч
місяць смуток забуває,
Та ночі
темній все одно.
Вона, як
недбайлива мати
Гуляє
тихо в небесах.
І зірок
залишає спати
Одних, в
чужих руках.
Хто
стелить долю –
Розвіє
майбуття.
Одне лиш
слово
Забуде
без пуття.
Що стане
знову
У тебе
на путі?
Не
зволікай, без мови
Не стій
і не мовчи!
Між
долею і смутком
Крок до
забуття.
Не
зволікай і хутко:
Люби
життя!
Немає коментарів:
Дописати коментар